Провісник нового духу серед українських жінок: "невідомі історії "Першого вінка" - підсумки онлайн-лекції в межах ЇЇЛЕКТОРІЮ

Альманах "Перший вінок", який вийшов у Львові 1887 року, став важливим артефактом в історії українського жіночого руху і загальнонаціональним культурним проєктом. Він об’єднав "під стягом" літератури 17 письменниць із двох частин імперськи розділеної України. "Перший вінок" – це також унікальний документ в житті українських жінок, які 140 років тому мали відвагу заявити про себе словом. Саме від нього починається традиція жіночого письма і літературного сестринства. 

Головна настанова «Першого вінка» задекларована у передмові Наталії Кобринської: "В імені нашої національної єдності". Ця єдність в альманасі виявна у різних сенсах: національно- культурному, бо попри імперські кордони, зуміли об’єднатися галичанки і наддніпрянки; соціальному – бо на ниві літератури зійшлися дворянка і селянка, вчителька і попівна, студентка і робітниця; віковому – бо у виданні представлені різні літературні генерації – від 16-літньої на той час Лесі Українки й до 59-літньої Ганни Барвінок; родинному – бо тут присутні цілі культурні "фамілії" – Озаркевичів, Косачів, Павликів, Франків. Попри те, що альманах відповідно до його редакційної політики був складений із самих жіночих творів, у передмові звучала ще одна засаднича ідея — гендерної єдності: "Ми не гадаємо відчужуватися від мужчин на полі загальних стремлінь, а хочемо бути їхніми духовними спільницями". 

У складному і тривалому видавничому процесі "Першого вінка" – чимало захопливих історій, інтриг, залаштунків, навіть попри те, що видання було "компромісовим з усіх поглядів". Найцікавішими перипетіями альманаху є історії про те, як Олені Пчілці вдалося перемогти з назвою "Перший вінок"; чому молода авторка Олеся Бажанська погрожувала відмовитися від авторства своїх творів; як Франко відхилив нарис Кобринської "Учителька" на користь "Спогадів учительки" Уляни Кравченко; чому підписи сестер Павликівен галицька редакторка ретельно приховувала; як Олена Пчілка була проти друку творів Ганни Барвінок; хто не допустив до "Першого вінка" Ольгу Кобилянську; і чому скорочена Франком майже утричі повість Олени Пчілки "Товаришки" стала "трагікомічним" випадком у нашій літературі. 

Попри те, що "Перший вінок" не здобув тоді сподіваної популярності, не мав комерційного успіху – він увійшов в історію літературного процесу, української преси, жіночого руху як важливий вияв соборного інтелектуального поступу українського жіноцтва, відлунив у долі кожної з авторок. Для когось він був простором успішного літературного дебюту й проклав шлях в літературу, для когось став лише коротким спалахом нового досвіду, а для тих, хто залишився поза його змістом – довічно затаєною образою. З виходом "Першого вінка" на літературному обрії Галичини і Великої України з’явилася ціла генерація блискучих письменницьких талантів. 

«Провісник нового духу серед українських жінок»: невідомі історії «Першого вінка» - Genderculture Space

Watch on YouTube

Цей зовнішній вміст потребує вашої згоди. Зверніть увагу на нашу політику конфіденційності.